Кельвіни в градуси Цельсія

Значення в кельвінах трапляються в наукових статтях, технічних специфікаціях і новинах про космос, а переведення їх у градуси Цельсія робить їх зрозумілішими. Реліктове випромінювання, відлуння Великого вибуху, має температуру 2,725 K, тобто −270,4 °C. Рідкий азот кипить приблизно за 77 K, близько −196 °C, а рідкий гелій приблизно за 4,2 K, майже −269 °C. Поверхня Венери в середньому має близько 737 K, тобто приблизно 464 °C, а це достатньо, щоб розплавити свинець.

Видима поверхня Сонця має ефективну температуру 5 772 K, яку конвертер перетворює приблизно на 5 499 °C. За таких великих значень зсув 273,15 майже не впливає, і багато авторів його округлюють, але точне віднімання робить ваші розрахунки узгодженими.

Лампи, монітори та баланс білого в камерах використовують кельвіни для колірної температури: 2 700 K — теплий білий, 4 000 K — нейтральний, а 5 000–6 500 K — денне світло. Це описує колір, який мало б ідеальне тіло, що світиться за такої температури, а не те, наскільки нагрівається лампа. Переведення світлодіодної лампи на 2 700 K у 2 427 °C арифметично правильне, але фізично безглузде, адже лампа працює за температури значно нижче 100 °C.

Нижча колірна температура виглядає теплішою й червонішою, що протилежно до відчуття тепла, тому ці числа краще сприймати як позначення кольору.

Усе, що нижче 273,15 K, за Цельсієм лежить нижче точки замерзання, а все, що нижче 373,15 K, — нижче точки кипіння води за тиску на рівні моря. Різниця в кельвінах дорівнює такій самій різниці в градусах Цельсія: матеріал, який нагрівся на 15 K, нагрівся на 15 °C.

Для зворотного напрямку Цельсій у кельвін додає зсув назад. Для Фаренгейта спочатку переведіть тут, а потім скористайтеся Цельсій у Фаренгейт.