Біти в байти

Біт — це один двійковий розряд, 0 або 1. Ранні комп’ютери об’єднували біти в символи по шість, сім або дев’ять бітів; слово «байт» вигадали в IBM у 1956 році, а IBM System/360 1964 року закріпила вісімбітний байт як норму. Вісім бітів дають 256 значень — з запасом вистачає для літер, цифр і символів, і відтоді всі поширені процесори використовують саме його. У мережевих стандартах його називають октетом, щоб уникнути будь-яких непорозумінь.

Зв’язок найкраще видно на тексті: літери простого ASCII займають один байт, а UTF-8 використовує від одного до чотирьох байтів на символ, тож емодзі зазвичай потребує 32 біти. 256-бітний ключ шифрування — це 32 байти, адреса IPv4 — 32 біти, або 4 байти, а адреса IPv6 — 128 бітів, або 16 байтів.

Медіа вимірюють у бітах за секунду, а файли — у байтах, тож між ними стоїть множник вісім. MP3 із бітрейтом 320 kbps займає 40 KB за секунду, приблизно 2,4 MB за хвилину. Відео 1080p із 8 Mbps займає 1 MB за секунду, 60 MB за хвилину і 3,6 GB за годину.

Щоб вкластися в обмеження розміру, розрахуйте навпаки: щоб 60-секундний ролик помістився в 10 MB, на всю хвилину є 80 мегабітів, тож загальний бітрейт відео й аудіо має бути нижчим за приблизно 1,33 Mbps. Саме такий розрахунок виконує стиснення відео до 10 MB.

Глибину кольору вказують у бітах на піксель. Стандартний 24-бітний колір зберігає 3 байти на піксель, тож нестиснений кадр 1920 × 1080 має 6 220 800 байтів, приблизно 6,2 MB; формати на кшталт JPEG і PNG зменшують його далі. Щоб дізнатися розміри в пікселях для друку чи документа, скористайтеся конвертером пікселів. Про швидкість інтернету читайте на сторінці мегабіти в MB.